Категорії
Без категорії

РОСІЙСЬКІ ЗЛОЧИНИ ТРЕБА ПРИПИНЯТИ НА ПОЛІ БОЮ

Американський комуніст, а пізніше головний свідок звинувачення проти комуністів в уряді США за часів Президента Рузвельта,  Вітакер Чемберс пояснив своє розчарування комунізмом і докори сумління порівнянням російського комунізму з німецьким фашизмом. Пакт Молотова-Ріббентропа, радянсько-нацистський союз 1939 року став переломною точкою. Гітлер уклав пакт з тактичних міркувань, щоб підірвати союз. Сталін увійшов через явну ідеологічну схожість, про яку він неодноразово заявляв — комунізм і фашизм подібні.  Ленін часто зазначав, що терор необхідний для впровадження комунізму. Потрібно для фашизму треба терор. Насправді Гітлер багато чого запозичив у росіян, включаючи концтабори.

Російська війна (modus operandi) під час Другої світової війни в основному складалася з злочинів. Фактично, коли росіяни вторглися в Західну Україну (на той час окуповану Польщею) у 1939 році, вони страчували без розбору. Коли вони були змушені відійти в 1941 році, коли нацисти вторглися, росіяни вбивали своїх воєннополонених, застосовуючи політику випаленої землі. Оскільки вони були переможцями та союзниками Сполучених Штатів і Сполученого Королівства, жодних звинувачень не було висунуто, і жоден росіян не був звинувачений, засуджений чи страчений за військові злочини, хоча Росія здійснювала військові злочини протягом усієї війни.

Воєнні злочини, як окреслюють їх сьогодні, були мантрою російського солдата, починаючи принаймні з XVI століття та розорюваної війни горезвісного московського царя Івана Грозного. У XVIII столітті, коли українські козаки повстали проти влади Москви, цар Петро, який пізніше проголосив себе російським імператором, зруйнував українську столицю Батурин, убивши всіх, хто міг. Це, по суті, була перша спроба Москви геноциду українського народу.

Все це досі ігнорувалося цивілізованим світом. Завдяки технічному прогресу все стає прозорим. На Заході з’являється все більше статей про російські злочини. Вони були кричущими в Чечні, обурливими в Сирії і тепер оприлюднені всьому світу в Україні. Військові злочини російських солдатів у Бучі та Ірпіні, розстріли мирних жителів із зв’язаними за спинами руками – аберація? Ракетні обстріли військовополонених у Донецьку, матерів у Маріополі та викрадення дітей додали до списку злочинів і довели, що Буча та Ірпінь – це лише початок. Багато хто дійшов висновку, що це спосіб російської війни.

Немає виправдання цьому російському набутому психозу. Путін і Лавров є явними воєнними злочинцями. Так само і російський солдат, і навіть його мати і нібито московська церква. Росіяни добре усвідомлюють, що їхній стиль ведення війни є злочином і набагато більше, ніж просто злочин агресії. Російські війська, схоже, вірять, що вбивати дітей чи будь-кого іншого – це те, як має виглядати війна.

Майже одразу після створення Міжнародного кримінального суду в Гаазі Росія відкликала свій підпис. Нещодавно вона відкликала своє членство в Раді Європи та свій підпис з Європейського суду з прав людини в Страсбурзі. Росія має більше вироків проти неї в Європейському суді, ніж будь-яка інша держава. Україна залишається учасником МКС, і будь-яка агресія, злочин проти людяності, воєнний злочин чи геноцид, вчинені на її території, залишаються в межах юрисдикції Суду.

Раніше Україна, усвідомлюючи бездіяльність і неефективність міжнародних інституцій, таких як ООН, Рада Європи та міжнародні кримінальні судові трибунали, створила власний окремий підрозділ при Генеральній прокуратурі, який займався розслідуванням, висуненням звинувачень, судом і покаранням ворога у війні. На сьогоднішній день одне з таких проваджень проти російського сержанта за зухвале вбивство шістдесятидворічного чоловіка, що штовхав велосипед, завершено його власним зізнанням і довічним ув’язненням. Проте це тільки один випадок із тисячі.

Російську війну за вчинення злочинів не зупинить міжнародна інституція чи суд. Цей російський психотичний рак потрібно ліквідувати на полі бою. Чесно кажучи, стурбованість поведінкою Росії вийшла далеко за межі України. Світ (а не лише інші країни, що оточують Україну) сам загрожений цим російським психозом, який став майже вродженою частиною російської культури, її кричущою поведінкою та зарозумілою зневагою до міжнародної спільноти. Росія є прикладом найжахливіших злочинів: агресії, злочинів проти людства, військових злочинів і геноциду. Є багато доказів всіх чотирьох у поточній війні, але просто збереження доказів не запобіжить злочинам. Москалів треба зупиняти на полі бою і не тільки українськими військовими, але цілим світом.

 

10 серпня 2022                                                     Аскольд Лозинський

Категорії
Без категорії

 ПУБЛІЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ ДО СВІТОВИХ ЛІДЕРІВ ТА МЕДІА ВІД РУХУ ОПОРУ ВІЛЬНА УКРАЇНА

Вибух на Запорізькій АЕС загрожує у 10 разів вищим ризиком руйнування, ніж Чорнобиль – публічне звернення до світових лідерів та медіа від Руху Опору Вільна Україна.

Щодня надходить все більш загрозлива інформація з тимчасово окупованого Енергодара та Запорізької АЕС. Сьогодні до інформації про мінування станції та загрозу підриву у випадку наступу українських військ з метою звільнення окупованих територій додалася новина про ймовірне залучення до цього акту тероризму пвк вагнера.

 

Ми заявляємо, що українці за жодних обставин не піддадуться на ядерний шантаж і чинитимуть опір, до повного звільнення всіх окупованих територій. Проте враховуючи реальну загрозу жахливого і цинічного терористичного акту, ми звертаємось до лідерів держав світу та світових ЗМІ з закликом негайно висунути росії жорстку вимогу:

Здійснити повну деокупацію станції російськими військовими, з кардинальним посиленням санкцій у випадку відмови

Надати доступ і контроль над станцією міжнародним організаціям, зокрема – ООН і МАГАТЕ

Державна агенція з управління зоною відчуження підготувала вірогідний сценарій розвитку подій у разі вибуху, цитуємо їх заяву:

«Для оцінки можливих наслідків катастрофи на ЗАЕС можемо відштовхнутися від характеристик, зафіксованих у 1986 на ЧАЕС.

 

Важливим чинником для порівняння є кількість ядерного палива:

  1. На 4 реакторі було близько 2 000 паливних збірок.
  2. На ЗАЕС у 6 реакторах та у сховищі відпрацьованого палива знаходиться до 18 000 паливних збірок (в 9-10 разів більше).
  3. Тоді, допускаємо наслідки в 10 разів більш потужні, ніж у 1986.

Таким чином, МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ для екології та людства:

Площа потенційної зони відчуження складе – до 30 000 км2 (як 10 Чорнобильських зон відчуження)

Запорізька область фактично буде втрачена для проживання та господарства

Площа потенційної забрудненої території – до 2 000 000 км2 (площа трьох Україн)

Від вітру залежить ступінь зараження інших територій України та Європи, росії та білорусі.

Кількість ліквідаторів – від 1 млн осіб

Загиблих – десятки тисяч, в залежності від поточної кількості осіб на території Запорізької області

Кількість евакуйованих/відселених осіб – від 2 млн осіб

Забруднений на неосяжну кількість років Дніпро

Викид радіоактивного цезію-137 у кількостях, небезпечних для здоров’я людей, ґрунтів, водойм. На Україну припаде основна частина викидів.

Важливо розуміти, що викид радіоактивного цезію під час можливої аварії у Запоріжжі буде одноразовим, і те, куди він попрямує, залежатиме від метеорологічних умов.

Постраждати потенційно можуть Туреччина, Європа, Білорусь і росія.

До аварії може призвести, наприклад, пожежа, або вибух, або ураження снарядами, бомбами, ракетами.

Зараз росіяни розмістили військову техніку в машинній залі першого енергоблоку, де розташований турбогенератор.

 

Там зберігається велика кількість технічного мастила (десятки тон). Це пожежонебезпечне приміщення.

 

Ця оцінка є приблизною, але масштаб буде саме таким».

———–

Детальніше по заяві від Державної агенції з управління зоною відчуження: https://bit.ly/dazv_gov_ua

Звернення Руху опору Вільна Україна українською мовою: https://bit.ly/alarm_ua

Звернення Руху опору Вільна Україна англійською мовою: https://bit.ly/alarm_zp

 

Контакт для ЗМІ:

Олександр Іванов, +38 093 108 92 28

 

Категорії
Без категорії

НАПРУЖЕННЯ ДУМОК

Коли я старію, мудрість залишається нейтральною, оскільки досвід розширюється, а клітини мозку в’януть. Іронія та парадокс — характерні риси семидесятилітніх. Чистий ідеалізм замінюється практичними міркуваннями, адже політика визначається як мистецтво можливого. Кожна нова подія призводить до напруження мого мислення.

Я бачив сенатора Джо Манчіна із Західної Вірджинії по телебаченню. Я не шанував його, оскільки сприймав його як обструкціоніста політики президента Джо Байдена, якого я дуже поважаю з великою вдячністю просто через його підтримку України. Мене не розчаровує 9% рівень інфляції, оскільки це тимчасова незручність. У Європі цей показник вищий, і навіть у Канаді з десятою частиною населення та ще більшими природними ресурсами – 8%. На лацкані сенатора Манчіна була шпилька – переплетені американський та український прапори. Потрібен був лише цей символ, щоб мене завоювати. Тепер я прихильник Джо Манчіна, майже розумію його політику та виправдовую його поведінку як необхідну гру перед його виборцями MAGA у Західній Вірджинії.

Політика справді дивна. Мої батьки все життя були Республіканцями, відколи приїхали до Америки. Я їхній ідеологічний клон, але я все життя Демократ. Я не сильно змінився, але обидві партії змінилися. Мій друг, я припускаю, Республіканець і, можливо, навіть Республіканець MAGA, нещодавно розкритикував мене в українській пресі, заслужено чи ні, за моє осудження члена Палати представників Конгресу США Вікторії Спартц від Республіканської партії MAGA українського походження. Не повторюючи свою позицію щодо непродуманого українсько-американського законодавця, у січні цього року я б утримався від критики будь-якого члена Конгресу США, який народився в Україні, незважаючи на її ганебну приналежність і поведінку, але потім відбулися події 24 лютого 2022 року та моє ставлення стало: як вона сміє критикувати Україну, коли ми у стані війни і потребуємо підтримки, а не застережень.

Можливо, найбільшою іронією є два президенти. Джо Байден як президент є найкращим другом, якого будь-коли мав український народ. Зрозуміло, що це не просте  порівняння з його попередником, який дуже низько встановив планку української підтримки. Я підозрюю, що якби Трамп переміг на виборах 2020 року, 24 лютого 2022 року Путін отримав би вітальну записку від Трампа, про що свідчать деякі коментарі Трампа щодо мудрості Путіна після агресії. Трамп не був критерією для будь-якої поведінки, яка вимагає здатності розрізняти добро і зло. Колишній бос президента Байдена мовчки погодився б на агресію Путіна. Чесно кажучи, я не бачу президентів Джорджа Буша, Вільяма Джефферсона Клінтона, Джорджа Старшого Буша чи навіть Рональда Рейгана, що доходило б до президента Байдена. Все було б тим, що я називаю «канадським», подібним до Джастіна Трюдо та російських турбін.

Президент Байден продемонстрував мужність, надзвичайну рішучість і лідерство під час глобальної кризи. Малі країни, такі як країни Балтії, Чехія, Словаччина і, звичайно, Польща, мабуть, найбільш збентежена, були в авангарді підтримки України. Сполучене Королівство під керівництвом прем’єр-міністра Джонсона, Іспанія та Туреччина надали велику допомогу. Позиція Франції та Німеччини навіть не мала згубного впливу, і фактично канцлер Олаф Шольц надав більш відчутну підтримку, ніж Ангела Мерклель. Президент Франції Еммануель Макрон не дуже, але кращий за французьку альтернативу.

А ще є надзвичайна іронія русифікованого актора з русифікованого регіону України, який розмовляв лише російською до свого обрання, який відмовився від рятівної поїздки та попросив натомість зброю, проявивши героїзм, хоробрість, рішучість і надзвичайні політичні та дипломатичні здібності. Президент Зеленський увійде в історію як один із найвидатніших українців у новітній українській історії. Його дружина, дуже скромна  істота, також залисалася в історії.

Не все добре, тому що війна триває, гинуть невинні люди, дітей вбивають або викрадають, інфраструктура України фізично випалюється. Та все ж Україна в серцях і в головах добрих людей всюди. Сама Україна та її люди просто надихають. На очах світу росіяни довели, що вони військові злочинці. Якби тільки добро остаточно перемагало зло! Це трапляється не щоразу, тому люди добрі повинні активізуватися ще більше.

 

1 серпня 2022                                                Аскольд Лозинський

Категорії
Без категорії

СТІВЕН БЛАНК: ТРЕБА ВІДІБРАТИ У ПУТІНА ПРАВО НА ЕСКАЛАЦІЮ. БОМБИ МАЮТЬ ПАДАТИ НА РОСІЮ

Микола Сірук

28 липня 2022

Старший науковий співробітник  неурядової організації American Foreign Policy Council Стівен Бланк більше 40 років досліджує зовнішню і військову політику Радянського Союзу/Росії, США, Європейського Союзу та країн Азії. Він опублікував понад тисячу монографій на цю тему і видав більше десятка книг. Бланка часто запрошують на слухання до Конгресу щодо Росії, Китаю та країн Центральної Азії. Він консультує ЦРУ, провідні «мозкові центри» та фонди.

Наприкінці розмови з «Главкомом» пан Бланк зізнався, що в 2013 році він попереджав: якщо Україна підпише угоду з ЄС, то слід очікувати війни. За його словами, в адміністрації Обами не звертали на це жодної уваги і не хотіли цього чути.

Розпочали бесіду з питання, яке хвилює багатьох: чим має закінчитись війна, яку Путін веде проти України?

Звісно, існує різниця між словами: має і може, – зауважує Бланк. – На мою думку, Захід повинен підтримувати Україну, допоки вона не отримає вирішальну перемогу над Росією. Інакше, будуть нові війни.

Між іншим, це не оригінальна ідея. Окрім мене, багато інших моїх колег говорили про це.

Путін хоче збудувати імперію і зруйнувати глобальний міжнародний порядок. І він не буде задоволеним, допоки не досягне своєї мети. Справа не лише в його особистості, це логіка російської системи, яка полягає в тому, що самодержавність потребує імперії.

З іншого боку, Росія історично є імперією, і вона не може уявити собі іншу форму державного правління. Окрім того, Росія хоче зруйнувати Україну як державу, а також вбити всіх, хто заважає досягненню цієї мети.

Що буде означати перемога для України і для Сполучених Штатів?

Якщо така перемога відбудеться, то це відкриє шлях для незалежної, демократичної України, а затим – і до членства в ЄС і НАТО. Перемога України також означитиме кінець і для російської імперії, і для Путіна.

Що станеться після цього з Росією?

Ніхто, насправді, цього не знає. Зараз є лише розмови і припущення. Виходячи з історії Росії, має прийти хтось з розумінням, що таку систему треба реформувати. Проте кожного разу, коли там намагаються здійснити реформи, остаточно реформувати систему не

вдається, бо самі росіяни тримаються імперії і не можуть справитися з соціально-економічними реаліями.

Я вже писав і на цьому наполягаю: якщо ми хочемо мати справжню європейську безпеку, яка включає і Росію, і Україну, вона має виключати таку опцію як російська імперія. Лише у такому випадку росіяни зможуть насолоджуватись демократією, якщо вони її хочуть. Щоправда, я зараз не  певен, що вони цього хочуть. Однак, лише за таких обставин Росія справді перебуватиме у безпеці і матиме процвітання та пристойне життя для росіян. Інакше ми будемо бачити те, що відбувається зараз.

25 років тому я говорив, що ми отримаємо нову версію царської, спадкоємної московської влади. Мої колеги та друзі, як і я, писали, що Путін прагне не фашизму, не комунізму, а московського ханства. Або іншими словами –  московської самодержавності. Для мене все це має такий вигляд: він хоче, як було за будь-якого попереднього царя. Хіба що в цій формі можна побачити деякі елементи радянського режиму.

«Краса» цієї системи полягає в тому, що вона дозволяє відгризати інші території, не корумпуючи природу цієї системи. А її природа – це спадкоємна автократія. І тому вона адаптується і до фашизму, і до комунізму, і до демократії (сміється).

Пане Стівене, ви бачили один з останніх коментарів екс-генсека НАТО Андерса Расмуссена. Він, зокрема, написав у Twitter: «Ми не повинні пропонувати Путіну зберегти обличчя. Ми повинні надіслати йому нове повідомлення: якщо ви хочете вибратися з цієї халепи, забирайтеся з України».

Я погоджуюсь з Расмуссеном. Концепція «зберегти обличчя» Путіну є абсурдною. Росіяни не зацікавлені у вирішенні цього конфлікту шляхом перемовин. Так, всі говорять: «Покладіть край убивствам!». Але це дурня, на яку не треба звертати уваги. Він просто має забратися з України, а всі інші меседжі не мають значення.

Лавров якось сказав: ми хочемо повалити український уряд. А Путін і Шойгу заявляють про денацифікацію, демілітаризацію. Вони хочуть всю Україну, бо для них це – Росія.

Чи є потенціал у Росії наростити вогневу міць, влити нові підготовлені сили, чи ми вже побачили максимум?

Вони проводять приховану мобілізацію. Ніхто публічно не оголошував мобілізацію, але вони це роблять. Вони братимуть в армію навіть людей пенсійного віку, якщо забажають. Я читаю повідомлення про дезертирство в Росії, поганий моральний стан вояків. Очевидно, Путін не відчуває стримування і думає, що може якимось чином виграти цю війну. Тому вони можуть кинути все для досягнення мети.

У нас, у США, є вислів «to bet the farm» («закладати ферму»). Іншими словами, Путін зробив ставку на Україну І якщо він зазнає тут поразки, для нього це буде кінець. Тому у нього немає підстав вести переговори. І немає причин для виведення військ з України. Будь-який  розумний студент у Росії має зрозуміти це.

Якщо до керівництва Росією прийде хтось інший, чиє ім’я не пов’язано з цим режимом, тоді, можливо, і почнуться переговори. Але точно не при цих людях, які зараз перебувають у владі.

Як ви сприйняли погрозу Путіна «ми ще нічого не починали»? Що у них може залишатися в запасі?

Я думаю, що це те, що Ленін називав комуністичним хамством (сміється). Путін це каже в першу чергу російській авдиторії. А що у нього ще залишилось? Ядерна зброя і повна мобілізація країни? Путін намагається залякати всіх ядерною зброєю, але, думаю, що він на це не піде. Він не збирається застосувати ядерну зброю. Якщо він це зробить, то ми, НАТО, теж вдамося до такої зброї. Справді, на Заході чимало людей, які можуть бути заляканими Путіним. Але скажу так: Я виріс на вулиці у Брукліні, Нью-Йорк. І коли діти там виростають, то не обходиться без бійок. І єдиний спосіб справитись з кривдником – бити у відповідь сильніше. Іншими словами, потрібно завдавати у відповідь сильніших ударів.

Тим не менше  США не дуже поспішають нам давати ще сильнішу наступальну зброю. Радник президента США з питань національної безпеки Джейа Салліван сказав, що США поки не надаватимуть Україні систем HIMARS з ракетами ATACMS, які мають радіус дій більший за 300 км. Радник це пояснив тим, що президент Байден вірить, що світ не повинен «опуститися на шлях, що веде до Третьої світової війни».

Це помилкова заява.  Це погляд радника з питань національної безпеки президента Байдена. Тим не менше, ми надаємо все більше і більше озброєнь. Ми даємо Україні те, що обіцяємо. Насправді, все більше зростає тиск на адміністрацію Байдена, щоб вона надала Україні літаки. Я ще в березні писав, що ми маємо це зробити.

Радянський Союз надавав В’єтнаму свої військово-повітряні сили, протиповітряну оборону, а в Кореї Радянський Союз фактично виконував повітряні бойові місії на МіГ-15. Про це мало відомо. Але ми збили декілька цих літаків і тому знаємо про це. Але тоді ця інформація не була доступна громадськості.

Тому я не бачу жодної проблеми, щоб надати Україні ракети ATACMS і літаки. Треба відібрати у Путіна контроль за ескалацією. Я про це говорю уже роками. Путін думає, що він може вдаватись до цієї ескалації, бо всі його бояться. Бо бояться перспектив Третьої світової війни. Але якщо бомби почнуть падати на російській території, це значно погіршить ситуацію Путіна вдома.

За останніми даними, обидві партії американського Конгресу підтримують відправку Україні ракет великої дальності, відомих як ATACMS, які можуть вражати на відстань понад 280 кілометрів.

А що може змінити позицію Байдена, який дотримується логіки постачання озброєнь лише для посилення оборони України, а не досягнення швидкої перемоги над Росією?

Чесно кажучи, ми даємо багато військової допомоги Україні і будемо надавати ще більше.  Свідченням цього є закон, ухвалений Конгресом, який передбачає виділення $40 млрд. Україна потребує, я бачив оцінки, $5-10 млрд на місяць, щоб сплачувати рахунки. Мільярди доларів виділяються на закупівлю озброєнь і технологій. І якщо ця війна закінчиться, Бог його знає, скільки коштів потрібно для відбудови України. Тому

допомога буде продовжуватись. Нам треба давати українцям інструменти, щоб вони виграли цю війну і якомога швидше.

Перше – потрібно покласти край убивствам і руйнуванням.

Друге – необхідно зняти зернову блокаду. І тоді зникне перспектива голоду за кордоном. Угода, яка була підписана, не варта нічого, враховуючи бомбардування росіянами Одеси.

Ці два пункти повинні змусити Путіна зупинитися. Він має зрозуміти, що програє.

Також багато питань пов’язано з енергоресурсами. Про це також потрібно говорити. Тому що Путін вважатиме, що може шантажувати Європу.

Пане Стівене, що ви думаєте про ідею старшого радника Конгресу США Пола Массаро надати Україні постійний протиракетний щит?

Я не знаю точно, що пан Массаро мав на увазі, говорячи про протиракетний щит. Якщо ми дамо Україні належні озброєння, зокрема ракети великої дальності, то завдяки цьому можна зірвати блокаду і завдати справді великої шкоди російській армії. Я думаю, що це був би дуже серйозний сигнал для Путіна.

Британська розвідка стверджує (і я думаю, що вона має рацію), що росіяни дуже стурбовані протикорабельними ракетними системами «Нептун» і Harpoon, які є на озброєні української армії.  Вони бояться, що ці ракети зірвуть блокаду, а у нас немає альтернативи цьому. Адже ця блокада є незаконною.

Всі кажуть, що оперативна пауза закінчується. Як ви передбачаєте, чи існує можливість для контрнаступу ЗСУ в найближчі тижні?

Успіх контрнаступу української армії залежить від того, скільки вона отримає озброєння від Заходу. Якщо казати словами прусського генерала Карла фон Клаузевіца, російська армія досягла «кульмінаційного моменту». І це, мабуть, правда. Але росіяни утримують захоплені території і будуть їх сильно захищати.

Кількість жертв з обох сторін є жахливою. І росіяни будуть продовжувати знищувати Україну настільки, наскільки зможуть. Тому я вважаю, що нам треба швидко покласти край цій виснажливій війні.

Свого часу починаючи бізнес, я зустрівся з відставним морським офіцером. Це було 1979 року. Він сказав мені: «Сину (мені тоді було 28), якщо я беру участь у війні, то мені потрібен постійно діючий конвеєр з випуску озброєнь». На час завершення Другої світової війни ми будували 10 тис. літаків на рік і зараз те ж саме ми маємо робити з Україною. І не лише ми, США, це має також робити Європа.

Має існувати постійно діючий конвеєр з випуску озброєнь, здійснюватися руйнування російської логістики, надаватися озброєння Україні. І ми маємо сказати: «Окей, ми почали цю війну і ми маємо її завершити. І кінець історії».

Я знаю, що це звучить дуже просто, але насправді ні. Але саме так має завершитися ця історія.

Я хочу вам прочитати твіт Михайла Подоляка, радника глави Офісу президента України, який написав, коли спеціальна військова контроперація України досягне своїх цілей. 1. Вигнання Росії з території України. 2. Ліквідації кримінальних анклавів та сірих зон. 3. Демілітаризації Російської Федерації. 4. Знищення репутації «імперії зла». 5. Трансформації РФ в ізольований «табір таких, як вона».

Мені цікаво було б дізнатися, яку марку горілку він п’є (сміється). Реалістично: більшість з того, що він пише є фантастикою. Ви не зможете демілітаризувати РФ, це абсолютно нереалістично. З іншого боку, Росія сама себе ізолює у табір подібних собі.

Чи втягне Росія Білорусь в цю авантюру повністю, не лише використовуючи територію, а й збройні сили?

Не думаю, що Росія буде успішною у цьому. Думаю, Кремль намагався це зробити, білоруська армія сказала: «Ні!». Адже спроба залучити Білорусь до цієї війни знищить спроможність Лукашенка керувати країною. Думаю, що армія повстане проти цього. Справді, місяць чи шість тижнів тому він намагався це зробити, але після цього ми нічого не чули про це.

Якби у Кремлі знали, що можуть залучити Білорусь до бойових дій, вони б це вже давно зробили. Думаю, вони намагались і зрозуміли, що це буде дуже складно. Якщо таке станеться, то це фактично означатиме, що фронт бойових дій сягає Польщі, не лише балтійських країн. І це трансформує всю ситуацію.

Пане Стівене, що ви думаєте про можливі зміни у Конгресі США після проміжних виборів у листопаді цього року. Згідно з опитуваннями, республіканці отримають більшість у Палаті представників. Як це може вплинути на підтримку України?

Якщо досить багато республіканців повірить у те, що Дональд Трамп може виграти президентські вибори через два роки, то так, це матиме вплив на допомогу Україні.

Дійсно, всі прогнози свідчать про гарні шанси республіканців. Я дещо скептичний щодо цього, бо за природою, я скептик. Але якщо більшість республіканців, які будуть думати так само, як Трамп, пройдуть у Конгрес, то буде значно важче проводити подібні законопроекти про допомогу Україні.

Бо, знаєте, вони будуть говорити: «У нас є більші проблеми, тут, дома!». Європа також має великі проблеми,  і для них більше важливе дати газ людям на зиму. Адже через чотири місяці буде зима. Без газу люди будуть замерзати і кричати, що це вина України. На це якраз і розраховує Путін. Це людська природа.

Я можу вам сказати, що чув від міністрів Угорщини і Болгарії, які виступали у Вашингтоні. І чесно говорили авдиторії, не лише приватно: «Якщо ми не отримаємо російський газ, то ми замерзнемо». Це залишає цим країнам невелике поле для маневру.

Чому вони не купують американський газ?

Проблема з американським газом, який може потрапити в Європу, в тому, де саме його можна перевантажити. Для цього треба газопроводи, але ніхто в Європі не будував клятих газопроводів. Упродовж останніх 15 років у нас з’явився термінал в Литві та в Польщі, Але немає справжньої мережі для доставки блакитного палива з Балкан до Балтики, чи навпаки. І все це має бути збудовано. А це дуже дорого і займає багато часу.

В Європі взагалі не думали про альтернативні шляхи постачання газу. Зараз звертаються до Африки, Південної Америки і будь-куди, ведуть розмови з Ізраїлем та Єгиптом. А на те, щоб побудувати трубопровід з Ізраїлю чи Єгипту, піде 5-7 років.

Повертаючись до потенційного контрнаступу української армії. Ви вважаєте такий сценарій можливим?

Як я бачу, озброєння продовжує надходити, також надходить економічна підтримка. Я думаю, що Україна може перемогти. Але треба враховувати, що зараз все частіше почали звучати думки про переговори, щоб покласти край війні; про те, що ми можемо спровокувати Росію до використання ядерної зброї, як про це говорить Джейк Салліван; про те, що ми можемо замерзнути узимку і т.д. Окрім того, в Європі спостерігається економічний спад.

Моя думка: нам треба продовжувати робити справу – домагатися, щоб європейська безпека стала дійсно нероздільною…

Де ситуація з Україною є ключем до безпеки всієї Європи?

Так. Абсолютно. У 1990-х роках я та інші провідні аналітики писали, що кінець холодної війни означає неподільність європейської безпеки. А Росія хоче, щоб вона була роздільною. Вихопити щось тут, щось там собі і при цьому бути імперією.

Якщо порівнювати воєнні спроможності України у 2014 та у 2022 роках, то тут немає чого порівнювати. Зараз Україна у значно кращій формі. Збройні сили навчилися на гіркому досвіді і були вже краще підготовленими до цієї війни. Але ЗСУ були підготовлені до початкової фази бойових дій, а не до війни на виснаження. Відома фраза (генерала Гельмута Карла Бернхарда) фон Мольтке: «Жодний план не переживає першого контакту з ворогом».

На вашу думку, що можете статися до кінця цього року?

Якщо нам вдасться зберегти і підтримувати Україну до зими (а кінець року – це технічно початок зими) то, думаю, ми виграємо.

До речі, я попереджав у 2013 році, що після підписання Угоди між Україною та ЄС, можна буде очікувати війни. Але люди в адміністрації Обами не звертали на це жодної уваги. Вони не хотіли цього знати.

Микола Сірук, для «Главкома»

Категорії
Без категорії

ВОЛОДИМИР ЯНІВ

У 100 ліття Українського Вільного Університету та 30 ліття відходу у вічність його довголітнього ректора Володимира Янева – пластуна, студентського діяча, революціонера, націоналіста, політичного в’язня, літератора, громадського і релігійного діяча, науковця, редактора, виховника, педагога

 

Володимир Янів був Ректором Українського Вільного Університету в Мюнхені від 1968 до 1986 років, довше як хто будь з тих хто були ректорами до нього та після.  Минулого, тобто 2021 року сповнилося 100 років від встановлення УВУ у Відні, а також 30 років від відходу у вічність цього невтомного українця. Його заслуги перед народом і Україною, окрім праці на УВУ, включає  дуже відому літературну (поезії), громадську, релігійну, наукову та  педагогічну спадщину.

 

Одначе, треба починати з його формуванням як людини та українця у рядах молодечої виховної організації Пласт та революційного націоналістичного змагання його народу також у Пласті, Українській Військовій Організації, Союзі Української Націоналістичної Молоді, Організації Вищих Клас Українських Гімназій, Союзу Українських Студентських Організацій під Польщею” та згодом,  Організації Українських Націоналістів під проводом спершу Євгена Коновальця та пізніше Степана Бандери. Це був мабуть найважніший період його життя бо викарбував його цінності, його ідеологію, його віру як він сам казав.

 

З юних років Володимир Янів вступив до Пласту. Очолював уряд старших пластунів, дописував до Пластових журналів, “Молоде Життя”, де появився його перший друкований вірш і “Пластовий Шлях”. Включився у курінь “Лісові Чорти”

 

При цьому треба завважити, що Пласт до якого належав Володимир Янів не був просто молодечою виховною чи скаутською організацією, а підготовкою до націоналістичної та революційної дії. Також треба усвідомити, що Володимир Янів не був просто рядовим членом Пласту та ОУН, а провідним членом обох структур. В цьому полягає і суть його ідеологічного підложжя, тобто його віри.

 

Як провідний член Організацій Вищих Клас Українських Гімназій, у 1928 році Володимир Янів впровадив культ триста героїв-студентів, що загинули у бою під Крутами у 1918 році, що і впровадив у виховну програму Пласту і продовжував це діло пізніше серед пластунів у діаспорі. Він зайнявся редакцією нелегального журналу “Юнак.”  Його перший арешт був у березні 1928 року за блокаду школярів на службу з приводу іменин Юзефа Пілсудського у Соборі Святого Юра у Львові. Знов у березні 1932 року вже як член ОУН був затриманий  у зв’язку з вбивством комісара Чеховського. 17 червня 1932 року був заарештований за бійку з польською поліцією на Львівському цвинтарі під час Зелених Свят і був відправлений у концентраційний табір Береза-Картузька, а потім у Львівську тюрму.

 

Письменницькі та редакторські здібності як попередньо у Пласті та СУНМ проявляв у редагуванні “Бюлетеню” Крайової Екзекутиви ОУН на Західних Українських Землях і часопис “Наш Клич” до заборони. Під псевдонімом “Янкель” служив референтом політично-ідеологічних справ  у Крайовій Екзекутиві ОУН під проводом Степана Бандери від 1932 року, брав участь у Берлінській конференції ОУН в червні 1933. Пізніша дружина Володимира Янева Софія Мойсейович “Мошко” редагувала перших шість чисел спортово-виховного  тижневика “Готові”, що почало виходити з червня 1934 року з ініціативи та силами ОУН.

 

За членство у Крайовій Екзекутиві ОУН на ЗУЗ він був заарештований у зв’язку з атентантом польського міністра внутрішніх справ Броніслава  Пєрацького і  опинився на лаві підсудних на Львівському процесі у 1934 році.  Він відкрито говорив  що  належить до ОУН  і висловився так:

 

“Я не хочу боронити  своєї особистої волі…Не буду боронити тому, що я вибрав той світогляд, який знає боротьбу, який розуміє, що в боротьбі є перемоги і невдачі…хочу боронити свої ідеї, свої думки, свої погляди, які як одна частина  складаються на мою діяльність, що була частиною діяльності ОУН…Ясно, що моє становище випливало з великої віри , передусім віри в українську націю, в її право до життя суверенного, самостійного…Сьогоднішня боротьба  української нації, наприклад з Москвою, є не тільки боротьбою з виявами московського імперіалізму, не тільки боротьбою з московським духом, не тільки з більшовизмом, який є лише формою поневолення української нації…До того, щоби зреалізувати нашу віру, треба великого національного об’єднання і треба великого напруження всіх сил нації. І я мушу сказати, що сьогодні моя совість супроти української нації — спокійна. Я вважаю що коли ми є кість від кости, кров від крови української суспільности, так і українська суспільність буде духом від нашого духа.”

 

Його захищав Володимир Старосольський, до речі пізніше професор на УВУ. Засуджено Володимира Янева на п’ять років.

 

Опинився на волі у 1937 році але був знов аретований у  березні 1939 року у зв’язку з Конгресом Союзу Українських Студентських Організацій у Польщі. Ув’язнення цим разом відбув у Бригідках у Львові.

 

З початком німецько-радянської війни Янів перейшов на громадську роботу  в Українському Національному Комітеті у Кракові, де був заарештований німцями і просидів  від 1941-42 у краківській в’язниці Монтепюліх..

 

Завершивши студії після війни він почав активну працю на науковому відтинку зокрема у Науковому Товаристві імені Шевченка. Працював редактором журналу “Вісті НТШ”, “Хроніка НТШ” , трьох томів “Збірника” НТШ та організатором наукових сесій. Опісля він заангажувався в Українську Вільну Академію Наук, Міжнародну Вільну Академію у Парижі.

 

У 1951 році, вийшла збірка його поезії під назвою. “Шляхи”. Там знаходились такі рядки:

“Тобі з незлобним усміхом дитини
Святі я почування нелукаві,-
Тобі зложив у дані, Україно.
Як у вогні кривавились батави,
Як падали герої в тінях стягу.
Як виступали на степах могили,
Просив для лицарів я в Бога сили,
Щоб ворогів перемогти ватагів”

 

У 1955 році разом з Владикою І. Бучком Володимир Янів заснував і очолив Український Християнський Рух. Опісля став членом Українського Богословського Наукового Товариства у Римі, готовив історії цих організацій, організував наукові конференції про роль релігії у житті українського народу  та Науковий конгрес з приводу 1000-ліття хрещення Руси-України у 1988.

 

Особливо треба підкреслити тісну і плідну співпрацю Янева з Патріярхом Йосифом Сліпим у промощенні шляху до Патріархату Української Греко Католицької Церкви, співпраці у цій справі між владиками та вірними. Співпраця між Патріярхом Сліпим та Ректором УВУ дала великі наслідки для двох наукових інституцій Українського Вільного Університету та Українського Католицького Університету.  До речі Володимир Янів був професором на УКУ, а Патріярха Йосифа вшанував УВУ почесним докторатом. Ця співпраця між Патріярхо і Ректором в один час врятувала УВУ.

 

У “Завіщанню” Патріярха читаємо:

 

“Рефлектуючи отак над значенням і цінністю науки перед лицем вічності яка неухильно зближається до мене заповідаю Вам: полюбіть науку , плекайте і збагачуйте її своєю працею та своїм знанням, будьте її служителями, споруджуйте храми науки, вогнища духовної сили  Церкви та Народу, пам’ятаючи, що немислиме повне життя Церкви і Народу без рідної науки. Наука це їхнє дихання життя!”:

 

У середніх 1970-их роках баварський уряд вніс закон з вимогою, щоби заклади вищої освіта у Баварії користувалися власним приміщенням якого у той час у Мюнхені в УВУ не було. Треба було закупити. Велику частину фінансової допомоги приніс Ректору УВУ Володимиру Яневу, його друг Патріяєрх Йосиф. Ця допомога уможливила закуп розкішного приміщення і не тільки. Пізніша продаж цього приміщення і зарплата позички Церкви але без відсотків надала капітал не тільки для закупу нового приміщення але встановлення окремого інвестиційного фонду на підставі якого бодай частинно разом з підтримкою Фундації УВУ у Ню Йорку, досі працює УВУ та розвиває свої можливості зокрема для студентів з України. Це ще одна заслуга, мабуть мало відома, Патріарха Йосифа та довголітнього Ректора УВУ Володимира Янева.

 

В одній короткій статті неможливо представити всі заслуги перед своїм народом Володимира Яніва. Тому Фундація УВУ, разом з Університетом вирішила видати окрему книжку про цю надзвичайну постать —  пластуна, студентського діяча, революціонера, націоналіста, політичного в’язня, літератора, громадського і релігійного діяча, науковця, редактора, виховника, педагога. Можна ще багато сказати! Читайте книжку вкоротці.

 

29 липня 2022 року

Аскольд С. Лозинський

Голова Фундації УВУ

 

 

 

 

Категорії
Без категорії

ДРУГА ЧАСТИНА КОДЕКСУ КАНОНІВ УГКЦ

ДРУГА ЧАСТИНА КОДЕКСУ КАНОНІВ УГКЦ І ПРАВИЛЬНИК ЄПИСКОПА-ПОМІЧНИКА: СИНОДОВІ ПРЕДСТАВИЛИ КАНОНІЧНІ НАПРАЦЮВАННЯ

15 липня 2022

У четвер, 14 липня, на Синоді Єпископів УГКЦ, що проходить у Перемишлі від 7 до 15 липня, владика Євген Попович, голова Канонічного відділу УГКЦ, представив архиєреям напрацювання у канонічній царині, зокрема другу частину титулів Кодексу канонів УГКЦ.

У коментарі Департаменту інформації УГКЦ архиєрей пояснив, що Церкві свого права, яка працює над тим, щоб мати Патріархат, важливо мати свій Кодекс канонів, який буде доповненням до загального Кодексу канонів Східних Церков, що Апостольська Столиця подала для всіх греко-католиків.

«Минулого року на Синоді Єпископів, який через пандемію проходив онлайн, ми представили першу частину цього Кодексу. А вже цього року ми представили єпископам для розгляду чергові напрацювання – другу частину, яка розкриває теми ієрархічної структури Церкви. Зокрема, це титули про єпископів, єпархії, екзархати. Важливим є титул про духовенство, сотрудників та капеланів. Більшість титулів була прийнята владиками у першому читанні», – розповів владика Євген Попович.

Голова Канонічного відділу УГКЦ поділився, що роботу над збіркою законів Церкви планують завершити роботу протягом найближчих двох років. Загалом Кодекс канонів УГКЦ складатиметься з 26-ти титулів.

У канонічному блоці на Синоді було також представлено правильник єпископа-помічника. Його представив о. Андрій Танасійчук.

«Правильник про єпископа-помічника в Українській Греко-Католицькій Церкві не творить нових приписів церковного права, а врегульовує та систематизує вже діючі практики співпраці єпархіального єпископа та єпископа-помічника», – мовив о. Андрій.

Розповідаючи про конкретні норми, він зазначив: «Серед розглянутих норм було, до прикладу, те, що єпископ-помічник повинен бути іменований протосинкелом, у його Декреті повинні бути прописані його права і обов’язки. Якщо ж є більше єпископів-помічників, то один із них є протосинкелом, а інший – синкелом. Правильник рекомендує, щоб єпископові-помічникові не доручати судочинства у єпархії, в якій він сповнює єпископське служіння».

Окрім того, додав отець Андрій, правильником розглядаються призначення, іменування, права і обов’язки, матеріальне утримання єпископа, його зречення з уряду та інші практичні речі, які насамперед повинні допомогти єпархіальному єпископові разом із єпископом-помічником правильно та ефективно виконувати своє служіння для добра усієї Церкви.

Пригадуємо, 7-15 липня у Перемишлі відбувається Синод Єпископів УГКЦ, головною темою якого є «Синодальність і соборність: досвід УГКЦ».

Категорії
Без категорії

ПРОСТО ФАКТИ

У четвер, 14 липня, газета The New York Times оприлюднила відносно нормальний матеріал про відкликання посла України в Берліні Андрія Мельника за коментарі щодо відсутності підтримки Німеччиною українських військових дій. NYT пішов трохи далі, пояснивши нинішню українсько-німецьку політичну головоломку так: відсутність відчутної підтримки та захоплення Німеччини Північним потоком-2. У рамках дискурсу, заснованого на провині Німеччини у Другій світовій війні, була презентація Посла історії на німецькому телебаченні, зокрема Українська діяльність під час Другої світової війни. Звертаючись до неї, він особливо наголошував українських націоналістів, українське партизанство, поляків, їхніх партизанів і «Голокосту». Посол Мельник поклав квіти на могилу Степана Бандери. Німецький «журналіст» зазначив, що Бандера “дотримувався антисемітських, фашистських поглядів,” немов відчитав душу Провідника ОУН. Тоді стаття NYT безпідставно включила звичайний антиукраїнський націоналістичний наклеп, не підтверджений серйозними істориками, за винятком таких, як запеклий антиукраїнський псевдоексперт польської етнічної приналежності Гжегож Россолінський-Лібе. Повноваження Россолінського є дуже підозрілими, а його упередженість і відсутність науковості досить відчутні в більшості його робіт, в основному присвячених очорненню українців, але, очевидно, він має доступ до поважних  засобів масової інформації, таких як NYT, без переконливої  акредитації. Могилу Бандери в Мюнхені неодноразово псували хулігани  без відповідальності німецької поліції.

NYT не процитувала жодне українське джерело, окрім посла України в облозі, що явно було недоліком об’єктивної журналістики. Посол України Мельник залишався принциповим у своїй позиції, але дипломатично визнав необхідність задовольнити нинішню підтримку України з боку Польщі, тому йому потрібно було тільки м’яко заперечити історію українсько-польських відносин. І це правильно, тому що сусіди України, включаючи Польщу, є в авангарді підтримки України. Згідно з нещодавнім опитуванням, крихітна Естонія з найменшим населенням і військовими можливостями найбільш сприятлива на кількість населення та ВВП. Світ активізувався, Україна має і повинна бути вдячна.

Я написав досить доброзичливого листа просто для того, щоб вияснити ситуацію, явно нікого не образивши. Я знаю посла Мельника, нині вже колишнього посла України в Берліні, і він отримає іншу посаду за заслугами. Ось мої зауваження.

Шановний редактор!
Re: «Зауваження посла поновлює ретельний аналіз темної історії

Історіографія рідко буває чорно-білою. Зазвичай вона упереджена на користь завойовника. Українці ніколи не були завойовниками. Українсько-російські відносини стають більш відомими лише зараз, коли весь світ спостерігає за військовими злочинами Росії та спробами геноциду українського народу. Росія як агресор – це не аберація.

Українсько-німецькі відносини були прописані через російську призму, що сягає століть. Сумнозвісна варварська цариця Росії Катерина II була німкеня за національністю. Російсько-німецький союз за пактом Молотова Ріббентропа 1939 року був великим актом коляборації, який призвів до Другої світової війни. За два роки багато жертв лягло перед двома агресорами. Росія продовжувала б співпрацювати, не турбуючись про вбивство євреїв, якщо б Гітлер теж не хотів Росії. Рауль Гільберг, видатний історик Голокосту, базував своє дослідження на недавніх свідченнях очевидців і німецьких документах. Німецькі ескадрони смерті, відомі як Einsatzgruppen, звітували про свої зусилля. У своїй книзі «Знищення європейських євреїв» Гільберг конкретно посилається на документи, де німці висловлювали своє розчарування тим, що українське населення не підтримує ці спроби вбивства. Українські націоналісти, в тому числі їх лідер Степан Бандера та його брати були інтерновані в нацистських концтаборах. Обидва брати були вбиті в таборі Аушвіц польськими охоронцями.

Такою була природа українсько-польських відносин. Під час Другої світової війни було багато конфліктів між українцями та поляками, і все це було на території України. Якщо оцінювати українсько-польські відносини за останні 500 років, то їх можна підсумувати таким чином: українці ніколи не нападали на Польщу; поляки тричі вторгалися на українську територію; всі конфлікти відбувалися на території України; навіть сьогодні на території України немає польських земель; нинішня Польща складається з української території на сході.

Незалежно від того, хто пише історію, це просто факти, які ніхто не може спростувати. Тим не менш, Україна сподівається на союзників у Польщі, Німеччині та навіть Ізраїлі, тому що Росія загрожує світу. Україні потрібні друзі але без спаплюження історичної правди.

16 липня 2022 р                                                                            Аскольд Лозинський

 

Категорії
Без категорії

ЩОДО ПРОВОКАЦІЇ ЧЛЕНА КОНГРЕСУ США ВІКТОРІЇ СПАРТЦ

На початку важливо зазначити, що член Конгресу США Вікторія Спартц, яка фактично народилася в Україні і зараз є членом Конгресу, жодним чином не представляє інтереси України чи українсько-американської громади. Прикро, що в цей час великої небезпеки для України, коли Сполучені Штати та Білий дім є найбільшим союзником України, вона вирішила створити суперечку, яка зробила її «корисною ідіоткою» для режиму Путіна та російської агресії.  Ця критика стосується як її послання з нападами на офіс президента України, яке було засуджено Міністерством закордонних справ України, так і її заяви, яка ганебно принижує обох президентів Сполучених Штатів і України.

Огляд її біографії, освіти та відсутності будь-якої роботи в українському громадянському суспільстві чи в Україні, чи в Америці чітко показує, що вона не в змозі робити різкі та суперечливі заяви про Україну. Вона ніколи нічого не робила в Україні чи для неї. Відверто кажучи, її обрання було цілковитою несподіванкою для всіх, хто пов’язаний з Україною чи українською американською громадою.

У минулому в американське суспільство часто проникали ворожі агенти, радянські, російські тощо. Саме в цьому контексті слід розглядати цю останню суперечку. Особливо, коли це розгортається саме тоді, коли потужне озброєння, яке постачає США, як-от решітки HIMAR, допомагає Україні завдавати потужних і вражаючих ударів по російській армії, що вторгається. У москалів немає захисту від цих систем зброї, а американці готові надати значну додаткову зброю та допомогу Україні. Президент Байден і державний секретар Блінкен повинні продовжувати проводити свою політику, спрямовану на допомогу не лише врятувати Україну, а й Європу від російської агресії та злочинності. Запобігання цій політиці та підрив довіри США до Києва, без сумніву, є основною метою ворога.

Україна стикається з екзистенційною загрозою з боку Росії. Вона глибоко вдячна за американську та глобальну підтримку, розуміючи, що остання є значною мірою результатом першого та американського лідерства. Це лідерство на користь України було продемонстровано президентом Байденом більш рішуче, ніж будь-яким із його попередників. Ми можемо лише сподіватися, що пані Спартц не намагається відмовити президента від його підтримки України

Американці повинні усвідомити, що члени Конгресу – це просто люди, обрані народним голосуванням. Їхній інтелект чи відданість жодним чином не перевершує інтелект їхніх виборців. Вони також повинні усвідомлювати, що як люди вони можуть мати цілі, що суперечать їхньому мандату. Будучи обраною виборцями 5-го виборчого округу в Індіані, пані Спартц має представляти інтереси цих людей. Ставлення під сумнів внутрішнього складу іноземного уряду не входить до її компетенції. Хоча в її обов’язки може входити перевірка та збалансування діяльності виконавчої гілки влади Сполучених Штатів, президента, виборці повинні брати до уваги не лише її партійну приналежність, але й її минулі зв’язки та упередженості. Наприклад, варто розглянути її кампанію до Конгресу, кампанію, яка здебільшого полягала в приниженні її батьківщини, а вона  емігрувала з незалежної України. Звичайно, я сподіваюся, що її електорат пізнає її лукавість і відправить додому на майбутніх виборах.

Більш важливим  для виборців-республіканців  повинні бути слова таких поважних Республіканців, як сенатор Мітт Ромні, який, будучи кандидатом у президенти США у 2012 році, наголошував, що найбільшою загрозою для сучасного світу є Росія. Сьогодні ці слова виявилися пророчими. Пані Спартц своїм дисонансом підриває цю позицію та надихає найбільшого та найнебезпечнішого агресора сьогодення. Це не про Республіканців і Демократів, а про добро і зло. Пані Спартц на боці зла. Це може бути ненавмисним з її боку, але я особисто вважаю, що так навмисним, оскільки вона не має історії як політична активістка добрих намірів щодо України, не кажучи вже про те, як американський законодавець, яка б виступала проти тиранії, військових злочинів і спроб геноциду.

Народ України, який докладає найвідважніших зусиль на захист свободи і не лише для себе, але принаймні для Східної Європи, разом із українською американською громадою просять Америку підтримати Україну та зупинити російську агресію, включаючи військові злочини і геноцид, незважаючи на наклепи пані Спартц і будь-які її мотиви.

11 липня 2022 р.

Аскольд Лозинський, Президент Світового Конґресу Українців 1998 – 2008
 

 

Категорії
Без категорії

ГЕНОЦИДИ ПРОТИ УКРАЇНЦІВ В ОСТАННІХ 100 РОКАХ І ВСТАНОВЛЕННЯ ДОКАЗУ ЗЛОЧИННОГО НАМІРУ

“Mens Rea” злочинний намір це переважно конечний склад будь якого злочину, а тим більше найсуворішого злочину-Геноциду. Докази існування цього складу  вимагає будь який кримінальний суд. Цей склад є частиною Конвенції ООН про запобігання і покарання злочину геноциду  і очевидно вимогою Міжнародного кримінального суду у Гаазі. Одначе цей суд як і другі суди які повстали після скоєння злочину не розглядають злочини історії.

 

Але для історії, тим не менше є злочини минулого для осуду громадською оцінкою, а тим більше такі серйозні злочини як геноциди. Приймім до відома що за останніх проти українського народу можна говорити про три геноциди з округлими датами сьогодні по черзі: “Голодомор” 90 Років тому що розпочався  і підготовлявся у 1932 році, Акція “Вісла” на етнографічних українських землях 75 років тому у Польщі і сучасний геноцид Москви який продовжується

 

Важливим у кожному випадку для окреслення геноциду це встановлення злочинного наміру посередньо або безпосередньо. Треба усвідомити, що безпосередній злочинний намір дуже важко встановити бо це залежить від проголошення перед свідками, написання заяви або документу зокрема коли мова про злочин історичного характеру. Злочинці переважно діють скрито і не проголошують своїх намірів.

 

При цьому треба мати на увазі дуже важливі теми кримінального права не в історичній площині, але зокрема як це проявляється у Міжнародному кримінальному суді сьогодні бо це може стати більше чим академічною темою. Цей суд став діючим у 2002 році. Росія підписала Римський договір з 1998 року який створив суд але пізніше відтягнула свій підпис. Україна підписала, хоч ще не ратифікувала, але не відтягнула свого підпису.   Злочин який відбувається на території України підлягає МКС.

 

Суд розглядає чотири роди злочинів між ними найсуворіший це Геноцид. Одначе розглядається не у історичному  поняттю,  а у кримінальному, тобто для осудження та покарання.  При цьому, розгляд та осудження відбувається тільки по відношенні до особи, а не держави.

 

Це очевидно становить неможливість розгляду попереднього.  У вище наведених геноцидах МКС може мати відношення тільки до сучасного геноциду в Україні і підсудними можуть бути Путін, Лавров, Кирил чи будь який солдат але не Москва. Очевидно, що є ще Конвенція ООН про запобігання і покарання злочину Геноциду але ні Голодомор, ні Акція “Вісла” не можуть розглядатися оскільки вони відбулися до Конвенції.

 

Правда Конвенція накладає обов’язок на держав членів ООН діяти щоби запобігати геноцид але тому що захистом і безпекою займається Рада Безпеки  ООН де Росія має право вето тут зачароване колесо. Тому треба також вдаватися до ще одного чинника окрім ООН, МКС, а це суд громадської,  а то глобальної оцінки. Власне про це можна і треба говорити предметно бо держави суверени діють чи розглядають такі теми тільки коли їм це вигідно або під певним примусом.

 

Бодай посередні докази складу злочинного наміру конечні для встановлення злочину геноциду. Коли розглянути повищі то найбільш яскравим безпосереднім доказом являється у Акції “Вісла”. Є документ з 16 квітня 1947 році з Варшави під заголовком Проєкт організації операції “Схід” підготовлений  Міністерством національної оборони та Міністерством громадської безпеки з  приміткою “цілком таємно” де написано завдання

“Остаточне вирішення української проблема у Польщі.” Далі слідує п’ять точок які вказують

як ця операції має виглядати. І влада досить по сценарію виконала Акцію.

 

Злочинний намір чинити геноцид проявляється в більшості посередньо з таких заходів чи проголошення: знецінення групи як не нації, обвинувачення групи за міфічні злочини, дегуманізації (денацифікація) групи, вказання групи як небезпеки для людства, підготовка власного населення до злочину пропагандою і дезінформацією, масові вбивства зокрема мирного населення,  специфічні напади на схрони, гуманітарні коридори, бомбардування замешканих околиць, специфічне знищення інфраструктурних засобів та послуг конечних для життя, напади на  шпиталі, клініки, дитячі будинки, ґвалтування, насильне переселення. .

 

Коли глянути на матеріали щодо Голодомору 1932-33 такого безпосереднього документу хіба немає. Одначе є лист Сталіна до Кагановича з 11 серпня 1932 року, є  Закон про п’ять колосків кілька днів раніше  та Декрет з 22 січня 1933 року про закриття границь України і Кубані. Що Голодомор призначений для українців немає сумніву хоча немає документу про безпосередній намір Сталіна виконати геноцид проти українців чи українського селянства. У листі Сталіна до Кагановича є такі слова “найголовніше тепер- Україна”. Є закони, декрети, розпорядження разом з лаяння Сталіним всіх в Україні включно навіть з речниками комуністичної партії.  Тим не менше всі декрети та заходи становлять безперечний посередній документ цього наміру.

 

До речі подібно із “Голокостом”. У цьому випадку Гітлер і його соратники діяли. Вони навіть вказали нашити напис для кожного єврея. Вони при кожній зупинці організували євреїв для розстрілу на самому початку свого вторгнення у Східну Європу. Вони навіть відбули конференцію 20 січня 1942 році у Ванзі з участю соратників Гітлера на чолі з Райнгардом Гайдрихом  вказуючи на остаточне рішення, щодо євреїв але немає одного документу за підписом фюрера, щоби знищити євреїв як націю.

 

Сучасний геноцид проти українців поносить також юридичні питання хоча безперечно намір Путіна, його соратників Пскова, Кирила і навіть багато солдатів і їх матерів є доволі ясний.  “Стерти українську націю з лиця землі”. Це злочинний геноцидну намір висловлений безпосередньо Московською церквою, офіційними висловами Кремля особами та публікаціями.

 

Розстріл мирного населення з зв’язаними руками це доказ злочинного геноцидного наміру посередньо. Одначе це може просто бути злочинний намір солдата чи солдатів. Одначе цілити ракету на дитячий будинок може бути тільки проявом злочинного наміру того чи тих які дають накази. У Росії остаточно тільки одна людина дає наказ. Це достеменний доказ злочинного наміру геноциду проти Владіміра Путіна, особи яка повинна бути об’єктом розслідування Міжнародним кримінальним судом незважаючи чи Росія відтягнула свій підпис. Цей геноцид відбувається на території держави яка підписала і не відтягнула. Хоч рука МКС не спосібна діяти на території РФ, то вона забезпечує повну ізоляцію цього злочинця. Путін, Лавров, Кирил не зможуть виїхати, а у випадку що така держава як Китай погодиться на його чи їх приїзд, вона ставить себе під осуд цілого світу і стає ізгоєм.

 

Ці думки мають намір також не злочинний, а справедливий. Сьогоднішній геноцид проти українського народу відбувається майже на екрані телевізора та других засобів.  Свідків та доказів доволі багато. Бездіяльність світового товариства, міжнародних інституцій таких як МКС чи ООН чи ОБСЄ чи РЄ не може бути оправданою. Осуд злочинців це не крик тільки української душі але вимога верховенства права і справедливості.

 

7 червня 2022 року                                          Аскольд С. Лозинський

Категорії
Без категорії

ЯК ЦЕ ЛЮДИ — МОСКАЛІ?

У американському журналі “The New York Review of Books” появилася рецензія двох нових видань про мови у якій написане таке:

“Є недавні повідомлення, що українські оборонні сили вимагають від своїх в’язнів  вмовити слово паляниця (рід хліба) як вдалий спосіб перевірки українського чи російського виховання.”

У моїй хаті це відомо бо моя дружина Роксоляна поїхала вперше в Україну і раптом стала Роксоланою.

На відміну від твердження Путіна українці та москалі це дуже різні нації.

Недавно український суд засудив на досмертне ув’язнення московського хлопця-солдата за це не тільки, що він вбивав українське мирне населення (а вбив понад десятеро) але робив це  немов способом ката, ростріленням. Хлопець молодий але звироднілий.

У тому самому числі журналу “The New York Review of Books”  є стаття американського журналіста під заголовком “Російський терор”. Суттю його аналізи є, що убиття мирного населення відбувається московськими солдатами у формі розстрілів, тобто навмисного знищення мирного населення включно з жінками та дітьми з великою жорстокістю. Ставиться питання, “чи це люди-москалі?”

Суспільство США в останньому тижні зазнало дві неабиякі трагедії, першу рашистський обстріл умово-хворим  у місті Боффало, а пізніше обстріл малих дітей у школі в  штаті Тексас. Перший випадок був обґрунтований майже двісті сторінковим документом вбивця переконаного у верховенстві білої раси. Очевидно окрім його хвороби роль тут відіграла також хворобливість суспільства білих расистів.

Другий випадок був наслідком у додатку хворобливим суспільством Тексасу починаючи від його губернатора Аббота який на пресовій конференції захищав позицію, що Тексас від свої початків ліцензує 18 літніх для закупу зброї, а колишній радник президента Буша молодшого Карл Ров захищав становища напів автоматичної зброї яка дуже різниться від автоматичної.  Іронією було що тільки кілька днів пізніше відбулася конвенції 100 миль звід там одіозної Національної асоціації носів рушниць.

Отже суспільство може бути хворе, а до того додати пристрасті особистої ментальної хвороби і відбуваюся трагічні події. Тим більше на війні. Солдат-воєнний засуджений злочинець мабуть не ментально хворий у традиційному медичному означенні. Він наслідок свого суспільства – москальського. Це суспільство не прокажене тільки Путіним та Кремлем. Солдат також наслідок виховання своєї рідної матері, а та матір не краща. Вона рівно ж звиродніла.

Кандидат у Президента США Мит Ромні ще у 2012 році твердив що найбільшою загрозою для світу сьогодні це Москва. Його висміяв президент США, його суперник, Барак Обама. Два останні президенти США до Президента Байдена відзеркалювали (це важливе і

надійне, що дієслово у минулому) дві основні течії у американському суспільстві, щодо Москви — аморальну в особі таких як Трамп, Кіссинджер і примітивно наівна в особі Обами. Війна в Україні хіба Америку перевиховала.

Москалі це не нація у традиційному розумінні. Вони мішанина яка оформилась у позиції первісного під неволення Ханату. Святий Московської церкви Олександер Невський був просто завойовником за землі, не за віру. Ввесь західний світ починаючи з Америки цього не розумів. Біда навчить. Західний світ прилучився бодай посередньо до боротьби з диявольською псевдо нацією. Коли б не героїзм народу який в основному розумів, що таке москаль, сьогодні світ виглядав би зовсім інакше. Україна спасла світ.

Що треба буде робити при закінченні війни. Подібне як робили з Німеччиною нацистів після другої світової. Україну треба буде відбудовувати як Європу а планом Маршала. Але треба буде не умиротворювати, а радше переорганізовувати Москву та її суспільство починаючи від Кремля, а кінчаючи на москальських матерях. Московську церкву як п’яту колону треба розв’язати починаючи з її парафіями на території України. Всі міжнародні установи включно з ООН (анулюючи пере-ємність Москви по СРСР, тим більше у Раді Безпеки) та повинні бодай почати процеси нейтралізації Москви та її розчленування на її федерації, а то і її національні меншини. Доступ москалів до міжнародних спортових змагань повинен бути завішений до наразі не призначеного часу. Повільне звільнення від деяких найбільш основних санкцій мусить залежати від певного поступу у лібералізації суспільства та демілітаризації.

Очевидно прийде спротив і не тільки від Кремля але від імперських матерів. Тут мусить запрацювати програма психологічного перевиховання таких які не бажають цього. Західна культура так як взагалі культура не може мати політичного націлення, але вона може і повинна мати моральну підставу бодай добра над злом, рівність люду та справедливість. Це не великі прохання до діячів культури бо цей напрям повинен служити основою їхнього ремесла.

Це широкі і дуже амбітні плани, але основним важелем, це зрозуміння що ми не сміємо повернутися до часів перед 24 лютим. Не легковажити світовим потеплінням, але фактично Москва це найбільша загроза нашому світу. Це найголовніший урок війни.

 

Аскольд Лозинський                                                                                 30 травня 2022