“Mens Rea” злочинний намір це переважно конечний склад будь якого злочину, а тим більше найсуворішого злочину-Геноциду. Докази існування цього складу вимагає будь який кримінальний суд. Цей склад є частиною Конвенції ООН про запобігання і покарання злочину геноциду і очевидно вимогою Міжнародного кримінального суду у Гаазі. Одначе цей суд як і другі суди які повстали після скоєння злочину не розглядають злочини історії.
Але для історії, тим не менше є злочини минулого для осуду громадською оцінкою, а тим більше такі серйозні злочини як геноциди. Приймім до відома що за останніх проти українського народу можна говорити про три геноциди з округлими датами сьогодні по черзі: “Голодомор” 90 Років тому що розпочався і підготовлявся у 1932 році, Акція “Вісла” на етнографічних українських землях 75 років тому у Польщі і сучасний геноцид Москви який продовжується
Важливим у кожному випадку для окреслення геноциду це встановлення злочинного наміру посередньо або безпосередньо. Треба усвідомити, що безпосередній злочинний намір дуже важко встановити бо це залежить від проголошення перед свідками, написання заяви або документу зокрема коли мова про злочин історичного характеру. Злочинці переважно діють скрито і не проголошують своїх намірів.
При цьому треба мати на увазі дуже важливі теми кримінального права не в історичній площині, але зокрема як це проявляється у Міжнародному кримінальному суді сьогодні бо це може стати більше чим академічною темою. Цей суд став діючим у 2002 році. Росія підписала Римський договір з 1998 року який створив суд але пізніше відтягнула свій підпис. Україна підписала, хоч ще не ратифікувала, але не відтягнула свого підпису. Злочин який відбувається на території України підлягає МКС.
Суд розглядає чотири роди злочинів між ними найсуворіший це Геноцид. Одначе розглядається не у історичному поняттю, а у кримінальному, тобто для осудження та покарання. При цьому, розгляд та осудження відбувається тільки по відношенні до особи, а не держави.
Це очевидно становить неможливість розгляду попереднього. У вище наведених геноцидах МКС може мати відношення тільки до сучасного геноциду в Україні і підсудними можуть бути Путін, Лавров, Кирил чи будь який солдат але не Москва. Очевидно, що є ще Конвенція ООН про запобігання і покарання злочину Геноциду але ні Голодомор, ні Акція “Вісла” не можуть розглядатися оскільки вони відбулися до Конвенції.
Правда Конвенція накладає обов’язок на держав членів ООН діяти щоби запобігати геноцид але тому що захистом і безпекою займається Рада Безпеки ООН де Росія має право вето тут зачароване колесо. Тому треба також вдаватися до ще одного чинника окрім ООН, МКС, а це суд громадської, а то глобальної оцінки. Власне про це можна і треба говорити предметно бо держави суверени діють чи розглядають такі теми тільки коли їм це вигідно або під певним примусом.
Бодай посередні докази складу злочинного наміру конечні для встановлення злочину геноциду. Коли розглянути повищі то найбільш яскравим безпосереднім доказом являється у Акції “Вісла”. Є документ з 16 квітня 1947 році з Варшави під заголовком Проєкт організації операції “Схід” підготовлений Міністерством національної оборони та Міністерством громадської безпеки з приміткою “цілком таємно” де написано завдання
“Остаточне вирішення української проблема у Польщі.” Далі слідує п’ять точок які вказують
як ця операції має виглядати. І влада досить по сценарію виконала Акцію.
Злочинний намір чинити геноцид проявляється в більшості посередньо з таких заходів чи проголошення: знецінення групи як не нації, обвинувачення групи за міфічні злочини, дегуманізації (денацифікація) групи, вказання групи як небезпеки для людства, підготовка власного населення до злочину пропагандою і дезінформацією, масові вбивства зокрема мирного населення, специфічні напади на схрони, гуманітарні коридори, бомбардування замешканих околиць, специфічне знищення інфраструктурних засобів та послуг конечних для життя, напади на шпиталі, клініки, дитячі будинки, ґвалтування, насильне переселення. .
Коли глянути на матеріали щодо Голодомору 1932-33 такого безпосереднього документу хіба немає. Одначе є лист Сталіна до Кагановича з 11 серпня 1932 року, є Закон про п’ять колосків кілька днів раніше та Декрет з 22 січня 1933 року про закриття границь України і Кубані. Що Голодомор призначений для українців немає сумніву хоча немає документу про безпосередній намір Сталіна виконати геноцид проти українців чи українського селянства. У листі Сталіна до Кагановича є такі слова “найголовніше тепер- Україна”. Є закони, декрети, розпорядження разом з лаяння Сталіним всіх в Україні включно навіть з речниками комуністичної партії. Тим не менше всі декрети та заходи становлять безперечний посередній документ цього наміру.
До речі подібно із “Голокостом”. У цьому випадку Гітлер і його соратники діяли. Вони навіть вказали нашити напис для кожного єврея. Вони при кожній зупинці організували євреїв для розстрілу на самому початку свого вторгнення у Східну Європу. Вони навіть відбули конференцію 20 січня 1942 році у Ванзі з участю соратників Гітлера на чолі з Райнгардом Гайдрихом вказуючи на остаточне рішення, щодо євреїв але немає одного документу за підписом фюрера, щоби знищити євреїв як націю.
Сучасний геноцид проти українців поносить також юридичні питання хоча безперечно намір Путіна, його соратників Пскова, Кирила і навіть багато солдатів і їх матерів є доволі ясний. “Стерти українську націю з лиця землі”. Це злочинний геноцидну намір висловлений безпосередньо Московською церквою, офіційними висловами Кремля особами та публікаціями.
Розстріл мирного населення з зв’язаними руками це доказ злочинного геноцидного наміру посередньо. Одначе це може просто бути злочинний намір солдата чи солдатів. Одначе цілити ракету на дитячий будинок може бути тільки проявом злочинного наміру того чи тих які дають накази. У Росії остаточно тільки одна людина дає наказ. Це достеменний доказ злочинного наміру геноциду проти Владіміра Путіна, особи яка повинна бути об’єктом розслідування Міжнародним кримінальним судом незважаючи чи Росія відтягнула свій підпис. Цей геноцид відбувається на території держави яка підписала і не відтягнула. Хоч рука МКС не спосібна діяти на території РФ, то вона забезпечує повну ізоляцію цього злочинця. Путін, Лавров, Кирил не зможуть виїхати, а у випадку що така держава як Китай погодиться на його чи їх приїзд, вона ставить себе під осуд цілого світу і стає ізгоєм.
Ці думки мають намір також не злочинний, а справедливий. Сьогоднішній геноцид проти українського народу відбувається майже на екрані телевізора та других засобів. Свідків та доказів доволі багато. Бездіяльність світового товариства, міжнародних інституцій таких як МКС чи ООН чи ОБСЄ чи РЄ не може бути оправданою. Осуд злочинців це не крик тільки української душі але вимога верховенства права і справедливості.
7 червня 2022 року Аскольд С. Лозинський