ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року

 

Достойному Володимиру Зеленському

Президенту України 

У Києві

 

Достойний пане Президенте,

 

Дозвольте привітати Вас з Вашим виступом перед Генеральною Асамблеєю Організацій Об’єднаних Націй у Нью Йорку. Багато слухачів були позитивно вражені Вашою промовою. Навіть ті котрі не бажали прийняти Ваших критичних зауваг буди збудженій Вашою відкритістю, відвагою і візією.

 

Ви правильно оцінили поважні здобутки ООН в екологічній та гуманітарній площинах, і натомість слабість у політичних процесах, хоч і тут існують позитиви, про що Ви сказали. Де служать війська ООН там запроваджено бодай стабільність.

 

Рівно ж правильно і переконливо Ви окреслили непересічний привілей Москви з правом вето у Раді Безпеки внаслідку торгу Ялтійської конференції з 1945 року, коли східну Європу віддано як жертву Сталіну для того, щоби Москва долучилася до формування ООН.

 

Реформи в ООН у площині безпеки дуже потрібні, але реалії є суворі, а основи ООН майже непорушні. При тому Москва – це історичний аґресор, який рідко числиться з міжнародним правом чи міжнародним товариством. Є багато вироків проти Москви у міжнародних судах, які не виконуються. Ви влучно згадали Будапештський меморандум, як яскаравий приклад нехтування Москвою міжнародних домовлень і відносин.

 

Дозвольте подати Вам кілька думок на підставі довголітнього досвіду. Я юрист, по освіті і фаху. Все моє життя борюся з московською агресію, хоч і здалека. Одна справа мати по своїй стороні правду і право, а зовсім інша річ – це мати по свої стороні сильніший, тобто переконливий арґумент і важелі впливу. Я є по стороні правди і права, але визнаю впливовість важелів економічного і політичного переконання.

 

Як Ви сказали, конфлікти повинні полагоджуватися не військовими підрозділами, але методами дипломатії та арґументації.  Москва не зречеться своїх привілеїв в ООН. Коли б у нереальному представленні держави-члени ООН вирішили проти Москви, вона (Москва) просто вийде з ООН. Можна сказати, Бог з нею, але це розминається з ціллю діалогу, що є основою ООН. Чи Москва буде, чи не буде в ООН, вона не перестане бути аґресором, тому краще її мати в ООН.

 

Пане Президенте, діалог через ООН, і згідно з цим чартером ООН з усіма мінусами і слабостями, далеко корисніший ніж Мінський діалог, який привів до нічого. Тому шукаймо друзів і партнерів при розмовах у найважливішому міжнародному форумі ООН. Мінський формат, до речі, суперечить основам ООН, бо він підважує суверенітет України.  Переведім Мінськ на ООН.

 

До Ваших заслуг слід також зачислити Ваше значуще зрозуміння Вашої ролі захисника. У своєму виступі Ви звернули увагу на переслідування кримських татар Москвою на території України, тобто на півострові Крим.  Це закономірно з навіть людської сторони, а тим більше тому, що це громадяни України. Ваша роль тут як захисника громадян України, а також як просто керівника держави, яка шанує людські права.

 

Хотілося б, що у майбутньому Ви не забували також українців які проживають у Російській Федерації. Вони здебільшо не громадяни України, але вони частина української нації, і вони люди, які заслуговують на наш захист. Це важливе не тільки з людської сторони, але також тому, що вони є нашими національними братами і вважають Вас свом захисником.

 

У РФ понад 100 національних меншин. Українська найбільша і хіба найбільше переслідувана. У РФ зліквідували усі центральні та регіональні українські організації, всі школи та церкви. Наші брати і сестри дуже потребуть Вашого бодай слова захисту, щоби їхня гірка доля стала предметом зацікавлення міжнародним товариством. На жаль, МЗС України та Постійне представництво України при ООН нічого не роблять з цього питання. Ваша увага поставить цю справу на міжнародний форум, на форум ООН через Високого комісара людських прав та перед іншими чинниками і мережами ООН.

 

От цих кілька думок. Пригадую, що наша представниця розповіла Вам цю тему, хоч коротко, після Вашого виступу перед громадою в Українському Інституті Америки у Нью Йорку. 

 

Вибачте пане Президенте, але від Вас залежить дуже багато. Українська діаспора уважає Вас своїм президентом також. Ми розуміємо, що ми ставимо на Ваші плечі черговий тягар, але це фактично промовчаний аспект війни з Москвою. Москва бачить війну з Україною також через своє переслідування українців в РФ.  Україна і її різні люди, громадяни і члени титульної нації – це для Москви шлагбаум, який стоїть на перешкоді її повної агресії.

20 мільйонів українців поза Україною – це велика сила, котра солідаризується і старається допомагати у в цій війні. Ви самі згадали, що українська діаспора це найкращі посли України. Ми з Вами. Просимо Вас бути з найменшими серед нас, котрі потребують тільки Вашого доброго слова на міжнародному форумі. Ця діяспора буде також Україні у прислузі, бо РФ це не моноліт, а у випадку бодай напівдемократичної РФ, яка може статися через економічне ослаблення і тиск міжнародного товариства, матимемо сусідку, котра буде вимушена рахуватится зі своїми національними меншинами та буде далеко менш небезпечним аґресором, стосовно нашої рідної України та світового миру. Дайте нам свою руку допомоги, тобто всім українцям світу. 

 

З повагою,

 

Аскольд С. Лозинський, українець з Америки