Як лиш почалися згадані напасті, «Гомін України» (ч. 21, 31 травня 2004 року, ст. 2) передрукував повний текст листа А. Лозинського в ориґінальній англійській версії з нашим коментарем, щоб наголосити на безпідставності зроблених закидів у сторону президента СКУ. Для ясности і пригадки нашій читацькій авдиторії друкуємо у цьому числі газети й український переклад листа з нашою оцінкою цих закидів.
     Продуценти сюжету про лист президента СКУ на телепрограмі «Світогляд» (29 травня) вдалися до редакційних метод, які спотворили, як зміст листа, так і погляди його автора. Ведуча сюжетом зробила твердження на адресу президента СКУ і його листа, що він у ньому «висловлює незадоволення щодо жорстких заяв адміністрації Буша на адресу виборів в Мукачево» і що «він вважає, що відношення Сполучених Штатів Америки щодо влади України є необ’єктивним і радить Америці бути більш збалансованим в своїх оцінках». Відтак на екрані прозвучали на адресу президента СКУ опінії деяких глядачів телепрограми, які відповідали на питання ведучої «чи має право і чи потрібно, щоб Америка критикувала події в Україні?».
     І ось одна дама звернулась в етері до президента СКУ кажучи, буквально, що «Ви, особисто, як Лозинський, можете Кучмі і всій його банді ставити лаврові листки з діямантами на його голову і кланятись їм до самої землі...» запитавши його в додатку «до яких пір ви будете забивати цвяхи в спину демократії в Україні?». А інша жінка, ледь чи зорієнтована в дійсному змісті листа, хотіла б послати А. Лозинського «трошки в Сибір».
     Продовжив цей тон «Відкритий лист президентові СКУ Акскольду Лозинському» (з 18 червня) автором якого є «Підкомітет КУК (відділ Торонто) по зв’язках із громадськістю». Лист, до речі, анонімний, бо без підпису відповідальних осіб за цей «підкомітет». У ньому зроблені президентові СКУ закиди у «захисті позицій антинароднього режиму на шкоду демократії в Україні», «узурпації громадської думки», «нехтуванні демократичними принципами», не наданні «жодного разу» «незалежної оцінки бандитській владі в Україні». Слідують ще й «погрози» на кшталт «застерігаємо не послуговуватися... егідою СКУ для переслідування Ваших особистих цілей...» і що «Ми надалі слідкуватимемо за Вашою поведінкою...» і т. п. (підкреслення редакції). Завершує «наїзд» на президента СКУ стаття у «Вечірніх вістях» (ч. 33, 5 липня) висновком, що «Аскольд Лозинський поставив себе по той бік української національної ідеї» із закликом «до наших установ, до всієї нашої діяспори відмовити у фінансовій підтримці нинішньому проводу СКУ...» і закликом до президії СКУ «висловити вотум недовіри президентові СКУ Аскольдові Лозинському, а також — у відкритому листі повідомити про це авторів резолюції Сенату й Конґресу США».
Наш коментар на лист президента СКУ до американських посадовців звучав так:
«Дисбалянс у настанові і політиці Заходу, а зокрема керівних кіл ЗСА та Европейського Союзу стосовно України, як нації і молодої держави у порівнянні з тою ж політикою відносно інших країн кол. СССР, зокрема Росії, уже став шабльоном — очевидно, не в користь України. Наслідки цього подвійного стандарту аж ніяк не сприяють Україні і українцям у державному будівництві і доланні системних проблем держави, зумовлених — за словами Збіґнєва Бжезіньского — спадком комунізму і російського імперіялізму та рецидиву совєтського етатизму у владних структурах України.
На цих питаннях стосунків Заходу з Україною теж наголошують, між іншим, й такі відомі особистості, як той же Збіґнєв Бжезіньский і Медлен Олбрайт».
     Лиш це — ніщо інше — є недвозначно вписане у наміри і зміст листа президента СКУ до американських чиновників. Жоден із зроблених закидів не знаходить фактичного потвердження в листі. Це могло б вказувати на якусь «агенду» зацікавлених осіб маніпулювати громадською думкою, роблячи з президента СКУ «врага народа» буквально за совєтським зразком. Але скоріше за все це політична неграмотність, поєднана з нахилом до авантюризму.
     Як американського українця і вправного американського юриста Аскольда Лозинського не варто таким його критикам вчити принципів демократії.
     Як юрист, А. Лозинський, звичайно, вповні здібний сам захистити свою особисту честь і національну гідність — а якщо необхідно, ми впевнені, то й в суді. А. Лозинський, як президент СКУ, колишній президент УККА, колишній голова Спілки Української Молоді Америки (СУМА), колишній провідний активіст українського студентського руху в структурах Центрального Союзу Українського Студентства (ЦеСУС), Союзу українських студентських товариств Америки (СУСТА), націоналістичного Товариства українського студентства ім. М. Міхновського (ТУСМ) і провідний діяч Світової Конференції Українських Державницьких Організацій (СКУДО) не потребує показувати нікому свої «вірчі грамоти» шанованого і популярного в діяспорі і Україні українського громадського і політичного діяча, безпосереднього і щирого українського патріота. Не в характері А. Лозинського й донощиство і «низькі поклони» перед будь-якими власть імущими. Становище президента СКУ і А. Лозинського особисто щодо ситуації в Україні, питання виборів, чинної влади є добре усім відомі — а в тому й президентові Леонідові Кучмі. Є добре усім відома й його настанова до сучасного уряду і політики ЗСА — зокрема зовнішньої.
     Кожен, звичайно, має право поділяти, або ні становище, погляди і стиль роботи будь-якого громадського і політичного активіста — в тому й А. Лозинського. До того ж, комусь А. Лозинський, як людина, може подобатися, або й ні. Але кожен при тому повинен враховувати, що для А. Лозинського національні і державні інтереси України стоять на першому місці у його скалі вартостей. Цей «найсвятіший принцип» — як сказано в одній із згаданих статтей на його адресу — є закодований в історії його роду не лиш словом, але ділом. А інтереси України терплять не лиш від діянь її сучасної влади, але є сьогодні загрожені особливо фаворизуванням Росії Заходом коштом України — мимо того, що Росія явно, але безкарно, повертається на шлях традиційного тоталітаризму разом з її злочинними навиками (наприклад, Чечня). Саме у цьому теж полягає суть листа президента СКУ А. Лозинського.
     Тому тих кілька громадян, які знову «наїхали» на президента СКУ, можуть бути певними у тому, що вони його своїми наклепами не поставлять «по той бік української національної ідеї». Не з тих Аскольд Лозинський, як громадський і політичний діяч і як приватна особа.
     Українська зорганізована громада, як і президент СКУ з таких провокаційних «демаршів» обов’язково повинні зробити висновки, наголошуючи на консеквенціях, щоб припинити намагання хаотизації громадського життя і публічної опінії шляхом таких безвідповідальних інцидентів, провокованих безвідповідальними одиницями, які для цього використовують громадські структури і засоби масової інформації.
А це зі свободою слова і демократичними принципами взагалі немає нічого спільного.

Лист президента СКУ до питання американської
резолюції стосовно президентських виборів в Україні

Шановний Сенаторе Кембел!
Шановний Конґресмене Смит!

     Пишу до Вас у зв’язку з Вашою підтримкою ухваленої Сенатом і Палатою Представників резолюції стосовно наступних президентських виборів в Україні та коментарем до неї. Хотілося б віддати Вам належне за Вашу послідовну підтримку демократичних процесів і свобод людини. Зрозуміло, що разом з економічно сприятливими можливостями, ці елементи є надзвичайно важливими для благополуччя українського народу.
     Недавні події в Мукачево стали причиною занепокоєнь. Проте вони не можуть бути просто зараховані до проблем росту молодої держави, так як подібні події нещодавно мали місце тут, у З’єднаних Стейтах, у ХХ столітті, близько 150 років після проголошення незалежности. Сьогодні боротьба з політичним залякуванням, насильництвом, обманом і маніпуляціями є значно очевиднішою. Україна мусить впоратися з цією справою відкрито і терміново. Таке послання мусить бути закомуніковане українським владним структурам.
     Однак я занепокоєний питанням збалянсованости політики ЗСА. Україна, як незалежна держава, існує щойно 13 років. Протягом цього періоду в Україні відбулося троє парляментських і троє президентських виборів. В усіх шести випадках у звітах таких організацій як Організація безпеки і співробітництва в Европі, Міжнародній Республіканський Інститут, Національний Демократичний Інститут і також посольство З’єднаних Стейтів Америки в Києві вибори в Україні, за вийнятком дрібних недоліків, вважалися демократичними. Якщо порівняти це з іншими країнами колишнього СССР, то ні одна з країн, за вийнятком прибалтійських республік, не виказала кращих показників, ніж Україна. Одним з найбільших правопорушників, у цьому відношенні, була Росія з її нещодавніми президентськими виборами, де, по суті, був один кандидат і не було жодної незалежної преси. Але і Сенат і Палата Представників не вважали за потрібне ухвалити відповідну резолюцію з цього питання і, що більше, після виборів президент З’єднаних Стейтів переобраному диктаторові Росії направив палке привітання.
     Послання З’єднаних Стейтів до владної верхівки в Україні могло би бути зрозумілішим, якщо б посланець вважався об’єктивним. Політика З’єднаних Стейтів щодо Росії, Узбекистану, Савдівської Арабії, Китаю, Ізраїля і т. д. часто підриває найкращі наміри. А поведінка ЗСА в Іраку не сприяє довір’ю до них. Тому, з цих причин, якщо Ви маєте за ціль допомогти Україні впоратися з проблемами, чи дораджувати народові і керівництву країни, то вкрай необхідно, щоб Ви представляли збалянсовану, безвибіркову перспективу. Інакше Ви втратите свою авдиторію.

З пошаною до Вас,
11 травня 2004 р.

Аскольд Лозинський
президент Світового Конґресу Українців

(Для «ГУ» переклав з англійської мови Борис Михайлець)