Польська нація і держава переживає страшну трагедію. Водночас обезголовлено державу та армію! Такого жахливого результату не дає навіть перемога у війні! У 1939 році втрати вищого керівництва Речі Посполитої були значно меншими. Вражає, так би мовити, гєбістський символізм події, коли з нагоди вшанування пам'яті знищеної радянським режимом військової еліти Речі Посполитої стається така само трагедія з польською елітою. При цьому не можна забувати, що загинула саме та частина польської еліти, яка була твердою і послідовною у відстоюванні національних інтересів Польщі. Для нас, українців, має значення, що суверенітет Польщі вони напряму пов'язували...

Екс-директор Архіву СБУ Володимир В’ятрович про секрети вже неіснуючої держави та їхніх нових охоронців Після заяв нового голови СБУ Валерія Хорошковського про небажання структури надалі провадити роз’яснювально-історичну діяльність та після кроків віце-прем’єра Володимира Семиноженка з обмеження функцій Інституту національної пам’яті стало зрозуміло, що «нова-стара» влада стала на шлях радянської тактики «не бачу, не чую, не скажу». До яких наслідків це призведе, розповів Тижню Володимир В’ятрович, звільнений із посади директора департаменту архівного забезпечення СБУ указом Віктора Януковича...

Шановні друзі! Глибоко вдячні Вам за те, що опікуєтесь нашими проблемами, тим, що відбувається в Україні, особливо після виборів 2010 року. В Україні до влади прийшла «чорна сотня», яка уже встигла завдати величезної шкоди тому, що вже було створено. Особливо в гуманітарній сфері. Нині іде цинічний відвертий наступ на все українське, зокрема на державний статус української мови. Якщо не вдається надати статус другої державної російській через парламент, то вони пішли шляхом зухвалих валуєвських реформ у галузі освіти , науки , культури, що призведе до повного знищення і без того ще тендітного україномовного простору...

Я повинен зізнатися, що я був поставлений в глухий кут. Довгий час напередодні президентських виборів на Україні, я не розумів багато речей. Я знав, що кандидат Віктор Янукович затруднив послуги фірми публичних відносин радника президента США Девіда Аксельрода. Я розумів це як користування досвідом Заходу завдяки його фінансовим ресурсам. Але за тиждень до виборів "Да Файненшел Таймс" схвалив Віктора Януковича на пост президента. Я був приголомшений не тільки самим заключенням, а тим більше бо міркування було безглузде. ФТ намалював картину бандита, який намагався вкрасти вибори 2004 року, не вказуючи нічого позитивного про нього, і завершив редакційну піддержкою його заради політичної стабільності...

" Коли я почув, що польські дослідники трагічних подій на Волині у роки минулої війни Владислав і Єва Семашки (до речі, земляки із села Свійчова Володимир-Волинського району) описали те, що творилося в цей час чи не в кожному селі на моїй батьківщині, у мене виникло нестримне бажання прочитати, а що ж там вони написали про мій рідний Вижгів. Бо ж з дитинства у моїй пам’яті живе розповідь нині вже покійної бабусі Ганни про підступний напад на село 22 грудня 1943 року поляків у формі вояків Української Повстанської Армії, закатованого священика Миколу Покровського, зарубаних мого прадіда Івана Міщука, тітку Олександру разом з чоловіком Іваном Зінчуком та трирічною дочкою Галею. Переді мною постійно стоять розкидані по вижгівських хуторах могили спалених родичів-сусідів Савчуків: восьмимісячного Володі, п’ятирічного Сергійка, восьмирічного Антона з його мамою Харитиною, розстріляного сліпого Павла Зінчука...

“Антиєврейські акції УПА” – то є провокації, що запускаються з Москви. Це провокації. Це брехня, буцімто УПА винищувала євреїв. Скажіть мені, як УПА могла винищувати євреїв, коли євреї були в УПА, служили в УПА? І я був знайомий з євреями, які служили в УПА. Наприклад, я був знайомий із доктором Абрагамом Штерцером, він по війні жив в Ізраїлі. Був Самуель Нойман, його псевдо було Максимович, був Шай Варма (псевдо Скрипаль), був Роман Винницький, його псевдо було Сам. Була видатна постать в УПА, жінка, яку звали Стелла Кренцбах, вона написала спогади потім. Вона народилася в Болехові на Львівщині, вона була донька рабина, сіоністка, і вона товаришувала там, у Болехові, з донькою греко-католицького священика, яку звали Оля. 1939 року Стелла Кренцбах закінчила філософський факультет Львівського університету...

Ввечері того самого дня, що відкрили в Києві фото виставку “Волинська різня: польські та єврейські жертви ОУН-УПА”, 8 квітня, 2010 року, у галерії Канадсько-Української Мистецької Фундації, в Торонто, Онтаріо, Канада відбулася одна з серії зустрічей поважних представників Канадсько-Єврейської і Української громади. Присутними були Борис Жесневський (український депутат Канадійського федерального уряду), Марк Фраймен, голова Канадійського Єврейського Конґресу, владики Українських Православних і Католицьких церков Канади, тощо. Головним промовцем був представник директора Об‘єднання Рад Євреїв колишнього Совєтьського Союзу в Україні (зі Львова), Мейлаха Шейхета, знаний “захистник згублених єврейських кладовищ України” який зараз тяжко працює над реставрацією єврейсього кладовища в Самборі...

Фотовиставка «Волинська рiзанина: польськi та єврейськi жертви ОУН-УПА» в Українському домі в Києві є «гострою маніпуляцією», заявила в ефірі Радіо "Свобода" Ольга Гнатюк, аташе з питань науки і культури посольства Польщі в Україні. «Вона розповідає, в першу чергу, про польські жертви, тим часом, як заголовок говорить про польські та єврейські жертви. Треба зрозуміти, що там є жертви і чисток у Галичині, і чисток на Волині. Не можна все без розбору вкидати під таке гасло «Волинська різанина», просто заради цього слова «різанина». Це робиться задля того...

Виставка "Волинська різня: польські і єврейські жертви ОУН-УПА", підготовлена громадським рухом "Русскоязычная Украина" на чолі з народним депутатом України В. Колєсніченком та польським "Товариством увічнення пам'яті жертв злочинів українських націоналістів", анонсувалася як перша наукова виставка в Україні, що розкриває "геноцид" і злочини, вчинені ОУН-УПА проти польського, єврейського, українського, ромського й інших народів. У ній мали бути представлені фотокопії оригінальних фотографій і документів з державних польських архівів і приватних колекцій (понад 4000 документів з 20 000 зібраних). Однак, як виявилося, у виставці не представлений жоден архівний документ...

Для українців двадцяте століття увійде в історію, як найбільш динамічний, виповнений надією та в рівній мірі пригнічуючий період в історії. Чотири рази у двадцятому столітті український народ проголошував свою незалежність[1] і три рази страчено її. Двадцяте століття стало свідком найбільшого відродження України, а також і її найбільшої трагедії[2]. Жодна інша нація не страждала більше, і жодна не зазнала більше жертв. У 1926 році було 31 мільйон українців в СРСР [3] з додатково 5-6 млн. в Західній Україні. У 2001 році, сімдесят п'ять років по тому, було 37,5 млн. українців по всій Україні[4], по суті ж, скільки і в 1926 році. Обидві світові війни велися в значній мірі на українській території. Українці завжди складали найбільшу кількість політичних ув'язнених з числа всіх національностей в СCСР... [5]