 |
|
|||||
 |
 |
|||||
 |
 |
|||||
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Із закінченням Другої Світової Війни відбулося небувале до того часу переселення українців з батьківщини у вільний світ. Між масами переселeних були десятки тисяч людей, які були прямо чи безпосередньо заанґажовані у визвольній боротьбі під керівництвом ОУН-УПА-УДП-УГВР. Власне ці люди, серед яких було поважне число жертв репресій польського, нацистського і большевицького окупаційних режимів - творили хребет цієї третьої хвилі української іміґрації, яка попала на Захід після Другої світової війни. Це було покоління політично зріле, ідеалістичне, високо мотивоване, динамічне - яке прийшло прямо з фронтових ліній боротьби в Україні.
Біля 40,000 цих політичних іміґрантів влилися в існуючу українсько-канадську спільноту відновлюючи і скріплюючи її зв'язок з воюючою Україною та з новою історичною і політичною дійсністю, яка утворилася на Батьківщині у наслідок визвольної боротьби. На такому політично-історичному тлі велика частина ново-прибулих українських іміґрантів в Канаді поставили за свій життєвий обов'язок надавати всесторонню допомогу і підтримку Україні. З цією метою було створено Ліґу Визволення України (ЛВУ) і Об'єднання Жінок Ліґи Визволення України (ОЖ ЛВУ).
Об'єднання Жінок Ліґи Визволення України (ОЖ ЛВУ) почало свою історію разом із ЛВУ і керується спільними політичними принципами і метою. Крім цього вона охоплює ще і громадські обов'язки по соціяльних, харитативно-допоміжних, добродійних, і культурно-виховних напрямках. На установчій конференції ЛВУ 25 грудня 1949 р. було обрано до Головної Управи представницю жіноцтва. На другій конференції 24 грудня 1950 р. - обрано голову Жіночої Секції ЛВУ, і як наслідок, почали організовуватися відділи ЖС ЛВУ по цілій Канаді. У грудні 1955 р., на основі Жіночої Секції, утворюється Об'єднання Жінок ЛВУ з власними правилами і управою. З нагоди 25-річчя свого існування, ОЖ ЛВУ прийняла власний статут і остаточно утворила самостійну організацію.
У громадському житті ОЖ ЛВУ ініціювала, розгорнула і підтримала цілий ряд окремих проєктів і акцій. Для поширення знання про українську культруну спадщину в канадській багатокультруній мозаїці ОЖ ЛВУ часто організовувала радіо і телепередачі, влаштовувала численні культурні виставки у бібліотеках, музеях і в рамках етнокультурних імпрез. Особливо важливими досягненнями для цілої української спільноти були: організація "Виставки української спадщини" у "Каса Лома" в Торонто, і встановлення пам'ятника найвідомішій українській поетесі Лесі Українці в Гай Парку / Торонто.
ОЖ ЛВУ зробила вагомий внесок у сфері виховання дітей. Вона відіграла важливу роль в організації і проводі дитячих садочків, рідних шкіл, і цілоденної опіки над дітьми; організовувала імпрези для дітей по містах і фермерських околицях; давала поради молодим матерям, допомогала і допомогає у виховній праці Спілки Української Молоді по осередках і літніх таборах.
Через свої відділи ОЖ ЛВУ надавала низку соціяльних і харитативних послуг, а саме відвідування домів для сеньйорів, хворих у лікарнях, догляд за немічними і хворими, допомога бідним (переважно дітям) в Латинській Америці, країнах Европи і Східнього Блоку, а особливо в Україні.
Як член Конґресу Українок Канади від травня 1959 р., ОЖ ЛВУ зробила вагомий внесок у діяльність українсько-канадського жіночого руху вносячи ініціятиви, людські і лідерські ресурси та навики у їх діяльність.
Головна мета ОЖ ЛВУ в зовнішньо-політичній діяльності - поширення ідеї права України на самостійну, суверенну державу; сприяння відродженню і росту національної незалежності; обстоювання інтересів українських жінок та їх родин. Протягом своєї багаторічної історії ОЖ ЛВУ, разом з іншими українськими жіночими організаціями з великим успіхом проводила оборонні акції українських жінок-політв'язнів і підносила питання поневолення української жінки в СССР на таких важливих форумах як: "ЕКСПО '67"; Міжнародній Конференції Жіноцтва (Мехіко, 1975 р.); Конференція Об'єднаних Націй "Габітат" (Ванкувер, 1976); Конференція Міжнародної Жіночої Ради (Ванкувер, 1976); Конференції Об'єднаних Націй "Декада Жінки" (Найробі, Кенія, 1985). ОЖ ЛВУ постійно апелювала до: Канадського Уряду, Міжнародного Червоного Хреста, Міжнародної Асоціації Юристів і Міжнародної Амністії - ставати в обороні українських жінок - політв'язнів.
У грудні 1980 р. ЛВУ і ОЖ ЛВУ створили Комісію за Звільнення Українських Політичних В'язнів з метою звернути увагу на переслідуваних у Совєтському Союзі за власні політичні переконання. Після чорнобильської атомної катастрофи у квітні 1986 р., ОЖ ЛВУ тісно співпрацює з Українською Суспільною Службою і по своїй організаційній лінії надає допомогу жертвам катастрофи та домагається повного аналізу цієї трагедії міжнародними чинниками.
ОЖ ЛВУ також співпрацює з Українською Іміґраційною Службою у справі переселення до Канади українських біженців із Східньої Европи та інших країн світу.
У 1991 році Об'єднання Жінок Ліґи Визволення України, як і інші організації на Заході, вступило в новий етап свого існування. Із проголошенням самостійної України, організація звернула увагу на розбудову сильної, демократичної, економічно стабільної, незалежної держави. Об'єднання Жінок Ліґи Визволення України переіменовано на Ліґу Українок Канади.
Зараз організація зосередила свої зусилля не лише на допомозі українським жінкам в Україні у вирішенні їх нелегких проблем , але активно розгорнула діяльність у зміцненні позиції української громади в Канаді, а зокрема українських жінок і їх сімей.
ОЖ ЛВУ є активним членом Наіональної Ради Жінок Канади, Конґресу Українок Канади, Світової Федерації Українських Жіночих Організацій і Світового Конґресу Українців.
 |
 |